О расторжении договора аренды

Дата: 2002-09-17

Номер: 12/153(02/194)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду комунального майна Олександрійської міської ради громадського об'єднання "Закон і правопорядок" на постанову Вищого господарського суду України від 28 травня 2002 року у справі за позовом Фонду комунального майна Олександрійської міської ради (далі - Фонд) до громадського об'єднання "Закон і правопорядок" про розірвання договору оренди, встановив:

5 червня 2001 року Фонд звернувся з позовом до ГО "Закон і правопорядок" про дострокове розірвання договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовувались неналежним виконанням умов договору оренди нерухомого майна N 517 від 08.08.2000 року ГО "Закон і правопорядок" - використанням приміщення не за цільовим призначенням, несвоєчасним внесенням орендної плати і відмовою застрахувати об'єкт оренди на користь орендодавця на суму його відповідної вартості.

Відповідач проти позову заперечує з підстав виконання умов договору оренди нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2001 року позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2002 року рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28 травня 2002 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2002 року скасовано.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2001 року у частині визнання недійсним абз. 2 п. 9.4 договору оренди N 517 від 08.08.2000 року в частині визначення, що однією з підстав розірвання договору оренди є невнесення орендної плати протягом одного місяця з дня закінчення строку платежу, залишено без змін.

В іншій частині рішення суду скасовано. У позові відмовлено.

15 серпня 2002 року за касаційною скаргою Фонду Верховним Судом України порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 28.05.2002 року. Скарга мотивується різним застосуванням Вищим господарським судом України одного і того ж положення закону в аналогічних справах.

Сторони не використали законного права на участь їх представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України виходив з того, що ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" не визначено, порушення яких саме договірних зобов'язань тягнуть за собою розірвання договору оренди комунального майна.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

8 серпня 2000 року між Фондом і ГО "Закон і правопорядок" укладено договір оренди нерухомого майна N 517, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Олександрія.

Отже, до спірних правовідносин суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми Закону України "Про оренду державного і комунального майна" (далі - Закон).

Господарські суди встановили, що договір оренди містить всі істотні умови, зазначені у ст. 10 Закону.

28.05.2002 однією із істотних умов договору оренди (п. 5.12) є страхування орендарем взятого ним в оренду майна в місячний термін з моменту підписання договору.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Господарським судом встановлено, що ГО "Закон і правопорядок" у місячний термін договір страхування орендованого майна не уклало. Лише після звернення позивача з даним позовом до суду 30.08.2001 року відповідач застрахував майно, тому суди першої і апеляційної інстанцій правильно прийшли до висновку, що ГО "Закон і правопорядок" відповідно до ст. 10 Закону не виконало свої зобов'язання по страхуванню взятого ним в оренду комунального майна.

Отже, висновок Вищого господарського суду України про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій ч. 3 ст. 26 Закону визнається таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні вказаної норми права, що призвело до безпідставного скасування законних і обґрунтованих судових рішень.

За таких обставин постанову Вищого господарського суду України від 2002 року слід скасувати, а законні і обґрунтовані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 11117, 11118, 11119, 11120 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Касаційну скаргу Фонду комунального майна Олександрійської міської ради задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 28 травня 2002 року скасувати, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2002 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 15 жовтня 2001 року залишити без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

____________

Надруковано:
"Бізнес: законодавство та практика",
N 2, 2004 р.

Количество просмотров: 214

Комментарии

Добавить Ваш комментарий: